Василий Черепанин
(Вівторок, 24 Січня 2012) /
Тексти
 Называя свои политические заметки и наблюдения «Московским дневником», я, конечно же, намеренно отсылаю к левой традиции ХХ века, цитируя одноименную работу Вальтера Беньямина. Эта параллель, как мне кажется, не случайна. Не хотелось бы приводить нарочитые сравнения, но, тем не менее, контуры некоего общего подхода и обстоятельств начали проступать еще до начала моей московской поездки. Беньямин официально приехал в Москву в декабре 1926 г., оставаясь по февраль 1927-го, по заданию немецких газет (...)
|
Сергій Оржеховський
(Понеділок, 23 Січня 2012) /
Статті
З польської переклала Олена Шеремет
(П'ятниця, 20 Січня 2012) /
Переклад
З англійської переклала Олеся Камишникова
(Четвер, 19 Січня 2012) /
Переклад
Київська лекція Алєка Д. Епштейна та презентація збірки з юдаїки
(Вівторок, 17 Січня 2012) /
Новини
(Понеділок, 16 Січня 2012) /
Новини
кампанія зі збору книг в рамках Берлінської бієннале
(Неділя, 15 Січня 2012) /
Новини
Перекладацькі зустрічі І
(Субота, 14 Січня 2012) /
Акції
(П'ятниця, 13 Січня 2012) /
Новини
 У поезії Станіслава Чернілевського важливу роль відіграє звучання слова, те, як воно промовляється. Значна кількість новоутворень і діалектизмів робить драматичні переживання або філософські роздуми очудненими, ніби вперше почутими. У кожному з його віршів наявні драматургічна канва, сюжет, фабула, які перетворюють вірш на маленьку п'єсу. Окрім любовної лірики українського поета також прозвучать його переклади російських авторів, які традиційно вважаються неперекладними, – Блока, Ахматової, Набокова й Тарковського (...)
|
с итальянского перевела Татьяна Баскакова
(Понеділок, 09 Січня 2012) /
Переклад
 Я почти никогда не говорил, здесь-внутри, и никогда не пел. Почти всегда молчал, таился, отсутствовал. Для меня тоже пространство и время обездвижены. Меня тоже оторвали от моей тени. Мне не остается иного выбора, кроме как представиться самому в начале этой песни – в качестве того, кто я есть. Мое имя Антонио Мореско – в данный момент, здесь-внутри. Я пишу, уже много лет, эту книгу, авторство которой каждый, кому не лень, пытается присвоить. Сейчас мне пятьдесят восемь (...)
|
|
|
|
|
|
Юридична заборона на вживання матірної лайки в публічних місцях, так само, як і заборона на дослідження обсценної лексики, що існувала донедавна, має ту саму природу, що й спричинене історією вигнання інтимності з центру суспільного життя на її приватну периферію. Відтак накладання заборони на згрубілу експресивну лексику перенеслося на цілком нейтральні слова, що позначають статеві органи, акти та відносини. Як наслідок, у мовця немає уявлення про вживання стилістично нейтральних слів (...)
Часом Зетці не хотілося працювати. Тоді вона йшла до лісу збирати гриби або пила вино з хлопцями із будівництва. Вони були часом підсміювалися над нею, питали: “Ну що там, Зетка, як там у твоїх апартаментах?” або “Де твій наречений, Зетка?”, але вона не звертала уваги на цю балаканину, і це швидко минуло. Жоден із них не смів зачіпати Зетку. І справа не в цьому затяганому, безстатевому дранті, яке вона носила, справа навіть не в передчасно постарілому обличчі й абияк зав’язаному аптекарською гумкою волоссі (...)
Сара Кейн (1971-1999) - представниця британської драматургії, одна із провідних постатей так званого театру-вам-в-обличчя – напрямку в британському театрі 1990-их років, позначеного відмовою від конвенцій натуралістичного театру і увагою до тем сексуальності, насильства, болю, смерті. П’єси Кейн вирізняються лаконічністю мови, поетичним звучанням, шокуючим показом тілесності та жорстокості. «Кохання Федри» – її друга драма, сучасна переробка давньогрецького міфу, написана на замовлення театру «Ґейт» і визначена самою авторкою як «комедія» (...)
Фемінізм традиційно сприймається як антонім мілітаризму, а проведення парадів гордості як щось немислиме поблизу релігійних святинь, особливо в країнах, де релігія не відокремлена від держави. Однак ізраїльський досвід – і в цьому його унікальність – свідчить про протилежне: жінки роблять успішну політичну кар’єру, хизуючись своїм досвідом в армії і спецслужбах, а ґей-паради відбувалися на відстані сотень метрів від Старого міста Єрусалима – святого місця для трьох монотеїстичних релігій (...)
«Книжки – не кросівки», а культурна цінність, яка заслуговує на «чесну ціну». Швейцарський законопроект передбачає, що ціну на книжки має формувати саме видавництво, враховуючи всі собівартісні кошти та рівень цін на аналогічну продукцію інших видавництв також і з інших країн, адже швейцарські видавництва є учасниками книжкових ринків Німеччини, Франції й Італії. Результатом цього має стати обов΄язкова єдина ціна на книжки незалежно від часу, місця і способу їхнього продажу (...)
Чеський митець Мартін Цет розпочинає кампанію “Deutschland schafft es ab” /“Німеччина позбувається її” у рамках сьомої Берлінської бієннале сучасного мистецтва. Він закликає зібрати якомога більше примірників цієї книги, щоби позбутися їх. “У певний момент важлива вже не якість чи справжній намір книги, але її вплив на німецьке суспільство. Книжка пробудила і розпалила анти-іммігрантські та, головно, анти-турецькі тенденції у країні. Я пропоную використати її як інструмент, який дозволить людям самим заявити про власну позицію” (...)
У романі Герти Мюллер "Гойдалка подиху" Україна є не просто історико-географічним тлом перипетій. Роман, написаний на основі спогадів німецько-румунського поета Оскара Пастіора про перебування у трудовому таборі на Донбасі – це свідчення про не-героїчну Україну, чия повоєнна економіка постала коштом примусової праці й етнічного апартеїду. Проте обрана авторкою перспектива подвійного відчуження – часом і мовою – дозволяє свідчити без звинувачень і перетворює одиничний досвід на універсальну метафору (...)