Народився я в 1980-му році в Києві. Вивчав філософію в КДУ ім. Шевченка. З 2003-го року живу в Мюнхені. Вірші публікуються вперше, написані вони в 2006-2007 рр. З того часу я займаюсь філософією, наразі працюю над дисертацією. Останній написаний мною вірш завершує представлену вашій увазі добірку. Головні герої моїх віршів слова, вірш, кущі та природа, мухи, людство. Вірші ці дуже короткі. Я розумію їх як максимально стислі вирази того світу, до якого вони належать. Я бачу їх як мовчазних свідків, як емблеми, як уламки, що залишились від їхнього світу в небутті. Але навряд чи я зможу свідчити краще за них.

           * * *
Секретний фільм дитинства молодого
На хмарі темних співів
................................................................
А серця недозволеная школа!
І сад під хмарами мокренькими стоїть
І ведуть за руку дітей

          * * * 
Вертається в хащу
Тихо наспівує похмурий вдоволений вірш
Передсмертну пісню ворогів
В якій співають щоб він здох

          * * *
Слова без тіла і без тіні
Як вітер дмухали
На піхотинців
Як мухи розліталися без діла
І мерли на шляхах
І в шляпах вітру

         * * * 
Був деревом знань
Школою моралі
Висхлим фініком зла
Духмяним волоссям природи
Содом кущів 

        * * * 
Мої муки голосніші за мух
Мої вуха тихіші за буки
За пагорбом наукові стуки
Від польотів ботанічних сліз:
“Розкидає коси природа
Вкладаючись з людством в кущі”

       * * * 
Гав-гав промовив вітер
На вухо дівочій голові
Ділових інженерів зграї
Ти дівчино лови
І золото і гроші
Ти все в них забирай
І спати їм щоночі
Зловтішно не давай

       * * * 
Я присвячую вірш
Я присвячую вірш
Я вам присвячую вірш
Відходить вірш у кращий світ
Відходить вірш у кращий світ
В наш поетичний світ природи
Він спить зростає і шипить
В плющі красивим змієм
Плював він на китайський час
Дружив з людьми
З корми токійської тюрми
“В душі лежать колоди
Солодкого рабства колодки”