Критична праця під редакцією А. Шільдта й Д. Зігфріда «Між Марксом та Кока-Колою. Молодіжна культура в поступі європейських суспільств, 1960-1980 рр.» засвідчує неабиякий інтерес до розвінчання ідеї економічного прогресу в дусі консьюмеризму. Власне вже в самій назві роботи робиться спроба зіставлення двох рубіжних зламів - початку та кінця ХХ століття - як своєрідна метафора переходу від марксистської ідеології до ідилічного життя в стані наркотичного сп'яніння під молодіжними рекламними гаслами на кшталт «Завжди Coca-Cola». Збірка вміщує, поряд з критичними працями самих упорядників, тематичні розвідки А. Марвіка, Р. Кроса, П. Віке, К. Дусселя, Д. Герцога, Дж. Бурга (...)
| ГоловнаСтаттіТекстиПереклад НовиниТемаАкціїАртЛінкиРедакція |
В Киеве нет протеста, скорее речь идёт о неодобрении. Неодобрение чаще всего бывает оформленным и завершенным, может быть отточенным или нелепым, может принимать разные партийные цвета, высказываться или оставаться молчаливым неодобрением. Неодобрение многообразно, оно длится во времени, умеренно критикует, склонно впадать в паранойяльный бред, вытаращивать глаза, узнавать врага, обличать предателя, строить палаточные городки, писать на стенах «Атеиста нет. Бог», «Границы не вокруг, они внутри нас», в общем, оно способно на многое, почти на всё, кроме протеста.
Декілька днів тому, 23-24 жовтня, в Києві проходила конференція «Четверті Київські діалоги: Історія та «політика пам'яті» сьогодні в Україні та Європі». Заявлена на конференції тема: політичний вимір колективної пам'яті - чи не найважливіша проблема сучасного українського пошуку національної ідентичності. Адже йдеться про форми конструювання свого образу як тяглості, що зависає між фактом і міфом, пережитим та ідеологемою. І недарма український досвід артикуляції колективних травм з 1926 по 1991 рр. співставлявся (...)
Ефект всеприсутності і всепроникності влади реалізується завдяки «законодавчій діяльності» мови як «засобу класифікації» та утиску, адже суб'єкт говоріння каже не тільки те, що хоче сказати, а те, до чого його змушує мова: обираючи часову форму дієслів, другу чи третю особу однини, граматичний рід тощо, суб'єкт утверджує себе як господаря мовлення і водночас як підлеглого, підпорядкованого системі мови. Література засобом гри слів та значеннєвих зсувів викриває владу мови, перетворює її на об'єкт недовіри (...)
Проstory публикует короткий отзыв о переводческой дискуссии «Кому в Украине нужно качество перевода?», которая прошла 14 октября в Киеве. К сожалению, подобные встречи проводятся в Украине крайне редко. О них сложно узнать заранее не только тем, кто лишь интересуется переводом и литературой, но и независимым переводчикам. Эта конспиративность, конечно, невольная, вопрос привычки или даже местной традиции - оттеснять любое культурное событие, не совпадающее с тем, что принято называть «массовым», «общедоступным», «популярным» за пределы информационной (...)
Доповідь Кирила Ткаченка "Філософія як ідеологія" прозвучала на 
Книжки пишуть не для того, щоб стрічатися з людьми й провадити з ними бесіди, а для того, аби уникати зустрічей, пише Феліцітас Гоппе у своєму есеї «Пляшкова пошта». Навіщо тоді їздити на книжкові ярмарки, ходити на читання, говорити з авторами? На цьогорічному Львівському книжковому ярмарку можна було пересвідчитися, як написане полишає свою текстову форму та у різноманітний спосіб знаходить шлях до реципієнта. Так, у переповненій Чорній залі театру «Воскресіння» Остап Сливинський (...)
Когда я начинала писать, я работала в "Искусствах в Сообществе". Посещала больницы, школы, дома престарелых, центры реабилитации, семьи - все возможные места, где скрыты люди, рассматриваемые нашим обществом, как ненормальные, не достигающие нормы или малополезные. Мы вместе с коллегами выясняли, что именно они хотят сказать. Открытия, сделанные в то время, помогли нам больше узнать о самих себе и о том, чего мы сами намеревались достичь. Для меня стало тогда ясно, что наша собственная история, которую мы рассказываем себе и другим, является большой частью того (...)
