| Моніка Рінк: до обіймів на віддаль |
| Dramaqueen - Neues Theater von Frauen aus Mittel- und Osteuropa |
| Джаз та література: Розмова з Францом Когльманном |
|
|
|
| ||||||||
|
ПРОSTORY - український літературний журнал
|
||||||||
Головна Статті Тексти Переклад Новини Тема Акції Арт Лінки Газета Редакція |
||||||||
| ||||||||
Ось уже декілька років наша міліція «повертається обличчям до людей». Про це повідомляють на телебаченні і в газетах, а нещодавно до моєї квартири подзвонив дільничий, щоб сповістити мені про це особисто. Він простягнув візитівку зі своїми прийомними годинами і контактними телефонами й поцікавився, чи не стикаюсь я з якимись проблемами, які він може допомогти вирішити. Дещо спантеличена, я почала думати (проблем, звісно ж, вистачає) з якої почати? Але міліціонер напевно вирішив «допомогти» (...)
–!Ага: і тепер !вас сюди принесло: !вас з вашими бульдозерами-екскаваторами-копачками & збираєтеся зрівняти з землею, зруйнувати&стерти з лиця землі село, в якому і так вже давно крім руїн нічого нема. Так ніби безіменне село ще можна !стерти. Спустоште його своїми пустими головами. І все задля цієї велосипедної !доріжки. Це ж для цього ви сюди прийшли !?що ні: Запрасувати смугу смерті у !велосипедну доріжку – з Любека аж по сам Гоф. І після цього ще й назвати все-це: Смугою життя (...)
почисти замість мене зуби,
Іноді здається, що явища літературного порядку в Україні супроводжуються примусовим поштовхом до життя. Що самі по собі вони нежиттєздатні, і лише якесь ідеолого-магічне слово, виведене на лобі голема, спонукає його до прямоходіння чи танцю. Дійсність для такої істоти не видається чимось більшим за міраж чи сон, а написане слово стає єдиною реальністю, на яку варто зважати. Радянська, часто мимовільна і млява, літературо-центричність, що орієнтувалася в першу чергу на літературну культуру XIX століття (...)
Служіння собі капітал сприймає як належне, його «найлюдяніша» позиція – це поблажлива зверхність, яку він виявляє до своїх слуг, і Е. Єлінек примушує капітал висловлювати цю позицію. В своїй передмові Т. Гаврилів пише про «макабрично впізнаваний характер» зображеного в контексті сучасних українських реалій. Вкладаючи в уста капіталу «Борітеся – поборете!» – фразу, яка хоче-не-хоче-мусить бути святою для кожного українця, перекладач наголошує на ще одному напрямку діяльності капіталу – привласненні культурних цінностей і спекулюванні ними (...)