Є три шляхи рецепції його творчості:
Перший: музика. Це чотири гітарних акорди, які легко зіграти, трохи потренувавшись. Можна буде потім бриньчати з неформалами у підземному переході. Це також звук: у своїй омській квартирі Єгор записував за рік по 6 альбомів гурту «Гражданская оборона». «Звук – це головне» - казав він.
Другий: політика. Панк, антисовєтчина, психлікарня, езотерика, націонал-більшовизм, психоделія – Лєтов активно шукав, усвідомивши, що кордонів немає. «Нас ждет югославский вариант» - заявляв він журналістам в середині 90-х. «А Вы знаете, как можно его избежать», - питають вони. «Знаю, но не скажу».
Третій (який вбирає в себе перші два): стиль. У своїй віршах Лєтов зіштовхує слова, звалює на купу абсурдні словосполучення, купа росте і розсуває простір, саме тоді, коли вже починало бракувати повітря. В справі розширення атмосфери він близький до Іллі Кормільцева та Карлгайнца Штокгаузена, що відійшли у 2007-му. Лєтовський стиль (поезії, життя) не розвивався, було зрозуміло, що він все життя буде робити те саме, поки не втомиться. І коли втомився, то ліг, заснув і помер. А у нас почалась весна.
Інтернет зреагував миттєво. На «YouTube» з&146;явились фрагменти російських теленовин з повідомленням про смерть 43-річного «рокера», відео церемонії поховання. Під недавнім записом концертного виконання пісні «Сияние» - коментар:
«Рухнуло сияние на Егорушку. Покойся с миром»
