В полі глобалізованої культури, визначеної ЗМІ, Нобелівська премія з літератури – це доленосна подія, здатна перетворити маргінального автора з нечитабельними для мас текстами на письменника світового рівня, а маловідому національну літературу – на предмет уваги літературознавчих шкіл та дослідницьких інститутів. Водночас Нобелівка затискає автора в корсет громадської уваги, позбутися якого йому навряд чи вдасться аж до самої смерті. «Все, що я зараз роблю – це роздаю інтерв&146;ю та фотографуюся,» - жаліється Доріс Лессінг (лауреатка 2006) в розмові з Radio 4. Навіть момент істини – мільйонна премія – не компенсує нобелівського дискомфорту: 88-річна письменниця заявляє, що прагне максимально швидко роздарувати всю премію, щоб та не дісталася податковій.                
                             
Вочевидь, із надмірною публічністю, пропахлою комерційним зиском, можна боротися по-різному: замість скандальних заяв Ельфріда Єлінек (Нобелівська премія 2004), відома свою жорсткою соціальною критикою, відмовилася продавати свій новий роман. «Заздрість» („Neid&147;) ніколи не вийде друком,» - повідомила журналістам речниця видавництва Rowohlt-Verlag. Роман опубліковано в інтернеті на сайті авторки. «Заздрість» - третій із серії романів «Сім смертних гріхів», йому передували «Хіть» (1989) та «Жадоба» (2000) – оповідає про життя літньої вчительки гри на скрипці, яка, облишена чоловіком, доживає віку в безрадісному провінційному містечку. У традиційній для Єлінек манері «Приватний роман» (так звучить підзаголовок «Заздрості») опрацьовує широкий спектр тем – від метастаз культури репрезентації і тотального споживання до нищення природи і провінційної безнадії. Подив викликає те, що свій скандально антиринковий жест Єлінек оформила доволі амбівалентно, заявивши, що роман, запропонований для вільного читання, будь-якої миті може зникнути з веб-сайту, тому читачам краще одразу видрукувати собі текст. Як виявилося, насправді на сайті опубліковано лише 82 із понад 900 обіцяних сторінок роману, та ще й із суворою забороною не лише передруковувати, а навіть цитувати текст.                              
                   
Джерело: netzzeitung