У березні 2010 року на сайті Південно-Західного радіо (Südwestrundfunk) www.swr.de опубліковано новий список найкращих літературних новинок Німеччини, який складається щомісяця на основі голосування на телеканалі АРД.У відборі беруть участь найвизначніші німецькомовні літературознавці й критики, а також письменники. Більшість із них працюють у редакціях відомих німецьких газет і журналів, таких як die Zeit, die Süddeutsche Zeitung, die Frankfurter Rundschau, der Spiegel, die Süddeutsche Zeitung тощо.
Список складають книжкові новинки, написані або перекладені німецькою мовою, дуже різні за змістом і спрямуванням. Так, наприклад, до нього потрапляють твори як серйозної, так і розважальної літератури, причому найвищу сходинку може посісти книга незалежно від такого поділу. Кожна книга отримує одну з трьох відміток: твір складної літератури (schwierigere Lektüre), середньої складності (mittelschwere Lektüre) та твір для легкого прочитання (leichtere Lektüre), що також визначається літературознавцями. Не впливає на місце у рейтингу і жанр твору: це може бути лірика, роман, епістолярій, автобіографія чи інші жанри. Часто в списку бачимо класику поруч із творами сучасних письменників.
Мета складання такого списку «якості» – допомогти читачеві не розгубитися серед книжкових бестселлерів, орієнтованих на продаж, і обрати літературу до смаку. Кожен може знайти для себе те, що йому до вподоби, а завданням щомісячних рейтингів – спрямувати й порадити. Основний критерій відбору: прочитання книги має виправдовувати себе в рамках жанру, стилю та інших особливостей.
Переможцем березневого голосування став роман для легкого прочитання австрійського автора Арно Гайгера «Усе про Саллі» (Arno Geiger „Alles über Sally”). Криза багаторічного спокійного і на перший погляд щасливого подружнього життя виливається у те, що Саллі зраджує свого чоловіка Альфреда з його найкращим другом. Ця зрада є передбачуваною із самого початку роману, адже подружжя, незважаючи на невелику різницю у віці, зовсім по-різному сприймає прихід старості: у той час, як у Саллі вирує спрага до життя, Альфред стає на заваді багатьох її поривань. І тепер, після тридцяти років шлюбу, Альфред нарешті задає собі питання: «Що я знаю про цю жінку?» Дія роману переключається між сценами домашнього спокою і виявами несамовитих загострень стосунків. Автор по черзі наближується як до внутрішнього світу Саллі, так і до духовних переживань її чоловіка, і, хоча він не симпатизує жодному з героїв, добре їх розуміє. Увагу критиків привернула особливість книги, що посприяла найвищій її оцінці: це один з небагатьох пригодницьких романів про подружжя, який дійсно сприймається по-серйозному і змушує замислитися над суттю речей, у яку майстерно проникає автор.
На другому місці новела Мартіна Вальзера «Моє потойбіччя» (Martin Walser „Mein Jenseits”). Йдеться про «потойбіччя» Августина Фінлі, керівника психіатричної клініки, який перестає рахувати прожиті роки після того, як йому виповнюється 63. За іронією долі один з його підлеглих лікарів одружений з його давнім і єдиним коханням, Ефою Марією, що тепер, через багато років після їхньої останньої зустрічі, посилає йому листівки з освідченнями. І Августин вірить тому, що читає. Він вважає, що «тисячі годин сумнівів і відчаю не є надто великою платою за секунду віри». Його «потойбіччя» виникає тоді, коли не залишається нічого іншого як вірити. «Вірити – означає любити» – ось життєве кредо героя, яке він розвиває у численних роздумах протягом усього твору.
Третю позицію займає роман Анне Вебер «Повітря й любов» (Anne Weber „Luft und Liebe”) – зворушлива історія казкового кохання, що одного разу вмить повертається до реальності й зникає, розчиняється у повітрі, бо занадто красиве, аби бути реальним… Невимушена, з іскрами іронії оповідь про чоловіка-«принца», замок у Франції і рай на землі завершується зовсім іншим настроєм.
Четверте й п’яте місце розділили з однаковою кількістю балів дві книги: переклад з англійської твору «Літо» австралійського письменника Дж. М. Кутзее, який у 2003 році отримав Нобелівську літературну премію (J. M. Coetzee “Summertime“) та збірка віршів Андре Рудольфа «Шум крил над палацами рештків нашої сутності» (Andre Rudolph „Fluglärm über den Palästen unsrer Restinnerlichkeit”).
«Літо» – це остання частина псевдоавтобіографічної, чи скоріше антиавтобіографічної, названої видавцем «вигаданими мемуарами» трилогії, першими двома частинами якої є «Дитинство» (“Boyhood“) та «Юність» (“Youth“). На відміну від перших двох частин, що написані у теперішньому часі й від третьої особи, у третій книзі такий тип оповіді різко змінюється на серію інтев’ю зі знайомими письменника, що проводить вже нібито після його смерті англійський науковець Вінсент з метою написання його біографії. У книзі обігруються питання, серед яких «Чому хтось має бути зацікавленим у Кутзее не лише як у письменнику, а і як у людині?» і «Чому ним цікавляться більше ніж кимось іншим, лише тому, що він письменник?».
Дебютна лірична збірка Андре Рудольфа «Шум крил над палацами рештків нашої сутності» з ілюстраціями Аннетт Кюн, здавалося б, містить у собі все: несподіване поєднання різнорідних слів, які по своїй суті також є гротескними, збуджуючу красу і дотепи, меланхолійний сум і відчай, звернення до казок і церковних хоралів. Віршове наповнення збірки цілком відповідає її пишномовній назві.
На шостому й сьомому місцях – романи, що займали п’яте і третє місця у лютневому рейтингу відповідно: «Прихильність» Ульріке Дрезнер (Ulrike Draesner „Vorliebe”) та «На початку була ніч музики» Аліси Вальзер (Alissa Walser „Am Anfang war die Nacht Musik”) – дочки знаменитого Мартіна Вальзера.
У новому романі Ульріке Дрезнер «Прихильність», головним об’єктом зображення якого є перехресне кохання між двома парами, прочитується й історія кохання, і філософський твір з роздумами про істину та оману, і виховна тема, і гра з натяками та мотивами. Текст сповнений драматичних сцен, що передані з особливою напругою, інтенсивністю, ясністю та елегантністю.
Перший роман Аліси Вальзер «На початку була ніч музики», дія якого відбувається у вісімнадцятому столітті, розповідає про намагання найвідомішого на той час лікаря Франца Антона Мезмера вилікувати талановиту сліпу дівчину Марію Терезію, що перебуває у майже безнадійному стані. Музика стає підґрунтям порозуміння лікаря та пацієнтки, поступово прагматичні цілі Мезмера отримати визнання відходять на задній план, і з’являються перші результати лікування… Це роман про тяжкі хвороби та сподівання здоров’я, про музику і науку, про п’ять відчуттів, про чоловіка й жінку. Музична мова роману створює особливий настрій, що підкреслює мотиви книги.
На восьмій позиції – «Божественна комедія: Пекло» Данте Аліг’єрі (Dante Alighieri „La Commedia/ Die Göttliche Komödie Inferno / Hölle”) італійською мовою з новим німецьким перекладом Гартмута Кьолера (Hartmut Köhler) та докладними коментарями німецькою мовою поруч із оригіналом, що полегшує розуміння багатошарового тексту одного з шедеврів середньовіччя і витлумачує деякі особливості його перекладу.
На останніх, дев’ятій і десятій сходинках знаходяться книга Томаса Ланга «Боденлос» (Thomas Lang „Bodenlos”) про життя активного й талановитого підлітка Яна Боденлоса, що набирає трагічного обороту після нещасного випадку, і твір, що зійшов сюди із шостого-сьомого місця попереднього рейтингу: критична подорож «Читаючи Чехова» Джанет Малькольм (Janet Malcolm „Reading Chekhov”) – роздуми американської письменниці щодо прочитання нею творів її улюбленого автора А.П.Чехова у контексті недавньої подорожі сучасною Росією, викладені у тринадцяти главах.
Уважний читач помітить, що мотивом, присутнім у більшості книг березневого рейтингу, є тема кохання. Проте це не та тема, яка об’єднує ці твори: модус її появи у кожному з них робить його відмінним від інших. Це не просто категорія кохання як така, а радше її модифікації в усіх вимірах. Кохання земне й божественне, хворобливе й несправжнє, неймовірне, втрачене, казкове, нерозділене, приховане за тисячами людських вад і забаганок, – у кожній книзі ми відкриваємо для себе його новий аспект, чи, можливо, просто впізнаємо його там, де раніше не помічали. Множинність його розуміння відкриває широке поле для роздумів, до якого, мабуть, і мали на меті наблизити читача літературознавці. Помітно й те, що майже всі книги списку «якості» написані сучасними авторами й для сучасних людей. Це дає привід для оптимізму, адже література сьогодення розвивається і буде надалі формувати читацькі смаки. У той же час радує, що класичні твори (як-от «Божественна комедія» Данте) публікуються в новому перекладі, відтак прочитуються наново.