Темою виставки стала звична для сьогоднішньої України практика катування та різноманітні аспекти її суспільного сприйняття.

Правопорушення ув’язнених, саме через тортури, – повсякчасна, звична практика, яка вже стала невід’ємною передумовою ефективності слідчої чи оперативної роботи правоохоронних органів. Необхідність збору «задовільної» статистики, великі можливості для реалізації власної схильності до насильства окремими співробітниками місць позбавлення волі – вже навіть ці фактори показують складність процесу боротьби з катуваннями ув’язнених.

Проект існує на спільній території соціокритичного активізму й мистецтва, яке опрацьовує тематику тілесності, існування тіла у фізичному, морально-етичному, ринковому і соціальному просторах.

Складові частини  проекту: тарілки-«сувеніри», на яких надруковані малюнки-інструкції міліцейських тортур; текст листування-діалогу  між художником Нікітою Каданом і Катериною Міщенко; розклеєні на вулицях міста плакати з малюнками й текстами-фрагментами діалогу. Автором дизайну плакатів виступив київський дизайнер Олександр Канарський.

Вибір задіяних в проекті форм пов'язаний з відсутністю наочної документації процесів катувань, їхньою специфічною "невидимістю". Інструктивний характер малюнків, розміщених у міському середовищі звернений до колективної відповідальності мовчазної більшості за те, що відбувається "у затінку". Малюнки-інструкції виконані у манері ілюстративних матеріалів Медичної Енциклопедії радянського часу. На сторінках цієї енциклопедії часто зустрічаються персонажі-паціенти з особливим виразом добросердного спокою на обличчях, хоч їх і піддано болісним процедурам, – але "Влада знає, що робить. Усе робиться заради нашого блага".

Робота художника була підтримана консультаціями правозахисників. Організатори та автор особливо вдячні за допомогу Максиму Буткевичу та Максиму Демченку.

Адреса галереї: вул. Інститутська, 22/7, кв. 105

Відкриття триватиме до 21 години

Виставка відкрита до 5 травня 2010 року