Перекладацькі зустрічі І
(Середа, 01 Лютого 2012)
 Про приспособленье тонких улиц я знаю от одного человека, ее ровесника. Назову его Франц. Вместе с Францем я отправилась на Украину, в Донбасс, к тонким улицам. Города, в которых были трудовые лагеря, назывались Днепропетровск, Горловка, Донецк, Енакиево, Кривой Рог. Там в каждом парке стоит танк со Второй мировой, в центре каждого города — Ленин ростом с колокольню, там из-за угля и металлургии при солнечном свете темно как ночью, а вечером на небе светящиеся нити звезд вышивают не Большую и Малую Медведицу (...)
|
З польської переклала Олена Шеремет
(П'ятниця, 20 Січня 2012)
З англійської переклала Олеся Камишникова
(Четвер, 19 Січня 2012)
с итальянского перевела Татьяна Баскакова
(Понеділок, 09 Січня 2012)
 Я почти никогда не говорил, здесь-внутри, и никогда не пел. Почти всегда молчал, таился, отсутствовал. Для меня тоже пространство и время обездвижены. Меня тоже оторвали от моей тени. Мне не остается иного выбора, кроме как представиться самому в начале этой песни – в качестве того, кто я есть. Мое имя Антонио Мореско – в данный момент, здесь-внутри. Я пишу, уже много лет, эту книгу, авторство которой каждый, кому не лень, пытается присвоить. Сейчас мне пятьдесят восемь (...)
|
з німецької переклала Неля Ваховська
(Понеділок, 02 Січня 2012)
з німецької переклала Галя Петросаняк
(Вівторок, 27 Грудня 2011)
 Умови праці були все нестерпніші, й Шімеле Рускін, голова спілки, сказав, що ми мусимо повідомити про це велику організацію, до якої належимо. Він продиктував мені довгого листа про наші умови у віденське управління профспілок, і одного дня приїхав представник профспілки з Відня. Представник профспілки, який колись був пекарчуком, пояснив, що існує лише один засіб: разом виставити вимоги, вести перемовини, а потім буде видно, що з того вийде; якщо ж жодних кроків назустріч з іншого боку не буде (...)
|
з німецької переклав Василь Лозинський
(Вівторок, 22 Листопада 2011)
Перевел Марк Белорусец
(П'ятниця, 28 Жовтня 2011)
|
|
Часом Зетці не хотілося працювати. Тоді вона йшла до лісу збирати гриби або пила вино з хлопцями із будівництва. Вони були часом підсміювалися над нею, питали: “Ну що там, Зетка, як там у твоїх апартаментах?” або “Де твій наречений, Зетка?”, але вона не звертала уваги на цю балаканину, і це швидко минуло. Жоден із них не смів зачіпати Зетку. І справа не в цьому затяганому, безстатевому дранті, яке вона носила, справа навіть не в передчасно постарілому обличчі й абияк зав’язаному аптекарською гумкою волоссі (...)
Сара Кейн (1971-1999) - представниця британської драматургії, одна із провідних постатей так званого театру-вам-в-обличчя – напрямку в британському театрі 1990-их років, позначеного відмовою від конвенцій натуралістичного театру і увагою до тем сексуальності, насильства, болю, смерті. П’єси Кейн вирізняються лаконічністю мови, поетичним звучанням, шокуючим показом тілесності та жорстокості. «Кохання Федри» – її друга драма, сучасна переробка давньогрецького міфу, написана на замовлення театру «Ґейт» і визначена самою авторкою як «комедія» (...)
Хосе Ф.А. Олівер – один із найвідоміших білінгвальних поетів Німеччини. Збірка есе «Мій андалузький Швацвальд» (2007) присвячена його батьку – ґастарбайтеру з Андалузії, який 1960 року з родиною переїхав до південної ФРН. Олівер розглядає міграцію не лише як проблему соціальної неадаптованості, але й як стан екзистенційної безпритульності, постійного зависання між мовами та культурами і приреченості на подвійну – пташину – перспективу. "1960, шварцвальдської зими, обмацуючи кучугури снігу" (...)
У збірці поезії "Внутрішній світ зовнішнього світу внутрішнього світу" (Die Innenwelt der Außenwelt der Innenwelt) Петер Гандке відкрив для лірики досі не використовувані форми тексту, як, наприклад, склад команди 1-го ФК Нюрнберг від 27.1.1968, титульні титри до фільму Боні та Клайд і т.п. І хоча у наступні роки він з’явився на авансцені як автор прози та п’єс, проте надалі не покидав поетичного жанру. Це засвідчують хоча б поеми Життя без поезії та Синій вірш у збірці Коли бажання ще допомагало (1974) та Вірш до тривання (1986) (...)
Когда сеяли эту траву – вчера? Сегодня?